упокоювати

(впоко́ювати), -о́юю, -о́юєш, недок., упоко́їти (впоко́їти), -о́ю, -о́їш, док., перех.

1) заст. Дати повний спокій, відпочинок кому-, чому-небудь. || Заспокоювати, розраджувати.

2) церк. У релігійних уявленнях – давати кому-небудь вічний спочинок (про Бога, смерть).